Кила міжхребцевого диска попереку

Грижа (кила) міжхребцевого диска поперекового відділу. Чому вона виникає?

Виникнення грижі (кили) міжхребцевого диска поперекового відділу тісно пов’язане з його будовою. Міжхребцевий диск складається з двох основних частин: міцного зовнішнього фіброзного кільця та студенистого (драглистого) пульпозного ядра. Диски є критично важливими структурами хребта: вони забезпечують амортизацію ударних навантажень між хребцями, слугують опорою для вищерозташованих хребців та забезпечують рухливість хребта в усіх напрямках.

Грижею (килою) диска називають стан, при якому зовнішнє фіброзне кільце розривається, і студенисте ядро через місце розриву виходить за його межі. Якщо розрив кільця та випинання ядра відбуваються поруч із нервом, стискаючи його, виникають характерні симптоми — біль по ходу відповідного нервового стовбура (у випадку поперекового відділу всі нерви прямують у ногу). Нерідко грижа диска формується в ділянці, де поблизу немає нервових структур, тому вона може перебігати абсолютно безсимптомно.

В описах радіологічних досліджень часто зустрічається термін «протрузія диска». На відміну від грижі, протрузією називають деформацію (випинання) міжхребцевого диска без розриву фіброзного кільця. Незначні протрузії виявляють практично при кожному обстеженні — за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) або комп'ютерної томографії (КТ), однак у більшості випадків вони не є причиною симптомів. Проте іноді протрузія може бути достатньо великою, щоб стиснути нерв і викликати відповідну клінічну симптоматику.

На зображенні: масивна грижа диска в поперековому відділі

Які фактори збільшують ризик виникнення грижі (кили) диска?

Грижа (кила) міжхребцевого диска поперекового відділу є досить поширеним захворюванням, яке найчастіше діагностують у людей віком від 25 до 50 років. Чоловіки хворіють приблизно вдвічі частіше, ніж жінки.

Основні фактори ризику:

• Важка фізична праця: Значно підвищує ризик виникнення первинного захворювання та його рецидиву.
• Надлишкова маса тіла: Не лише підвищує ризик утворення грижі міжхребцевого диска, а й приблизно в 12 разів збільшує ризик повторного виникнення (рецидиву) після операції мікродискектомії.
• Куріння (нікотин): Погіршує кровопостачання міжхребцевого диска, що сприяє його дегенерації (погіршенню живлення клітин та їхньому передчасному старінню) і суттєво уповільнює процеси загоєння та відновлення.
• Слабкий м'язовий корсет: При недостатньо розвинених м'язах, що підтримують поставу, зростання тиску й навантаження на хребет спричиняє швидше пошкодження диска.

Звичайно, захворіти на грижу міжхребцевого диска може будь-хто, в будь-якому віці та навіть без відомої причини.

Симптоми можуть з’являтися раптово, але часто їх провокують підйом важких предметів, різкий або невдалий поворот тулуба, а також рухи, пов’язані зі штовханням чи тягненням. Внаслідок надмірного тиску диск може випинатися, надриватися або повністю розриватися, стискаючи розташований поруч нервовий корінець, який відповідає за іннервацію ноги. Як наслідок, виникає сильний стріляючий біль у ділянці сідниці та в нозі.

Грижа (кила) міжхребцевого диска поперекового відділу. Якими можуть бути симптоми?

• Біль у нозі: Зазвичай він набагато сильніший за біль у спині. Біль може бути гострим, стріляючим або постійним.
• Біль у спині: Може з’являтися на початку захворювання. Якщо він є, то зазвичай виражений значно менше, ніж біль у нозі (чи обох ногах).
• Оніміння та втрата чутливості: Здебільшого виникає в одній нозі, рідше – в обох ногах.
• Локалізація болю та оніміння: Залежить від того, між якими хребцями локалізована грижа диска. Симптоми можуть відчуватися в ділянці сідниці, на передній або задній поверхні стегна, в гомілці, на передній, задній чи бічній поверхні ноги, а також у стопі. Найчастіше симптоми проявляються лише з одного боку.
• Біль, що посилюється при рухах: Симптоми загострюються після тривалого стояння чи сидіння, а також після проходження навіть короткої відстані. Нерідко чхання, кашель або сміх можуть викликати раптовий різкий біль.
• М'язова слабкість: Небезпечний симптом, який свідчить про виражене стискання (компресію) нервового корінця.
• Порушення функції тазових органів (синдром «кінського хвоста»): Порушення сечовипускання (нетримання, безболісна або гостра затримка сечі) та дефекації, «сідлоподібні» розлади чутливості й слабкість в обох ногах виникають рідко (1–2 % випадків оперованих гриж), але є вкрай небезпечними симптомами. У медицині це називається синдромом компресії «кінського хвоста» (cauda equina). За наявності великої грижі та даного синдрому, навіть після успішно виконаної операції з декомпресії нервів, ризик збереження порушень сечовипускання, дефекації та сексуальної дисфункції залишається високим – близько 45 %.

Які дослідження необхідно пройти?

Якщо спостерігається будь-який із раніше описаних симптомів, насамперед необхідно звернутися до лікаря. Після детального опитування пацієнта та проведення неврологічного огляду у разі наявності грижі (кили) міжхребцевого диска можна з високою точністю припустити, між якими саме хребцями виникла проблема, а далі цілеспрямовано підтвердити це за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ) або комп’ютерної томографії (КТ).

Варто зазначити, що в разі грижі міжхребцевого диска комп’ютерна томографія буде достатньо інформативною у молодих пацієнтів із нормальною масою тіла. Проте, з огляду на іонізуюче випромінювання, пов'язане з КТ, перевага завжди надається магнітно-резонансній томографії (МРТ). Своєчасна консультація фахівця допоможе уникнути виконання непотрібних обстежень.

Які існують можливості лікування?

Найкращий план лікування ви оберете спільно зі своїм лікуючим лікарем. Можуть виникати ситуації, за яких операцію необхідно виконати екстрено або терміново. Однак у більшості випадків термінове хірургічне втручання не потрібне, а терапію починають із консервативного (неврологічного) лікування, яке є ефективним приблизно у 60–70 % випадків.

Якщо ваші симптоми, неврологічний стан та дані радіологічних досліджень відповідають критеріям початкового консервативного (безхірургічного) лікування, лікар поінформує вас про цей план та графік повторних контрольних візитів.

Консервативне (нехірургічне) лікування складається з таких основних елементів:

Медикаментозна терапія:

• Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ, зокрема еторикоксиб, ібупрофен): Застосовуються завдяки знеболювальному, протизапальному та протинабряковому ефектам. Це має особливе значення при защемленні нервового корінця, який через постійне подразнення набрякає і створює додатковий тиск.
• Анальгетики центральної дії (парацетамол): Завдяки відмінному механізму дії часто застосовуються як доповнення до НПЗЗ для створення комбінованого знеболювального ефекту.
• Антиконвульсанти (прегабалін, габапентин): Препарати для лікування нейропатичного болю, викликаного стисканням нервових структур (корінців нервів).
• «Слабкі» опіоїдні анальгетики (зокрема Skudexa): Сильнодіючі знеболювальні засоби, які призначаються додатково у випадках, коли вищеперераховані медикаменти не забезпечують достатнього контролю болю.

Епідуральна блокада: Ін’єкційна процедура під контролем рентгенівського обладнання, під час якої в хребетний канал вводяться потужні протизапальні та протинабрякові препарати (триамцинолон, Солу-Медрол або дексаметазон). Ліки поширюються над твердою мозковою оболонкою, досягають стиснутого корінця, знімають його набряк та зменшують стискання, що суттєво покращує самопочуття пацієнта.

Ортези для хребта (поперекові пояси, корсети): Застосовуються в комплексному лікуванні для додаткової стабілізації хребта та забезпечення умовної нерухомості ураженого сегмента. Це зменшує запальний процес, знижує біль та дарує відчуття комфорту. Використовуються спеціальні поперекові ортези (існують також моделі, розраховані на більший об'єм живота).

Лікувальна фізкультура (кінезітерапія): Спеціальний комплекс вправ, спрямований на зміцнення глибоких м'язів спини (корсету хребта). Це дозволяє зменшити механічне навантаження на диск, створюючи передумови для його резорбції («розсмоктування») та одужання.

Вітамінотерапія: Препарати та дієтичні добавки, що містять вітаміни групи B, забезпечують важливі метаболічні процеси для регенерації та відновлення нервових волокон.

Тривалість консервативного лікування становить 6–8 тижнів. Якщо протягом цього періоду воно не призводить до покращення станцій, пацієнту може знадобитися хірургічне втручання.

​

Грижа (кила) міжхребцевого диска поперекового відділу. У яких випадках потрібна операція?

За наявності симптоматичної грижі (кили) міжхребцевого диска поперекового відділу хірургічне втручання потрібне лише 10–20 % пацієнтів.

Операцію виконують у таких випадках:

• Неефективність консервативної терапії: Біль та інші симптоми зберігаються понад 6 тижнів, незважаючи на проведення повноцінного консервативного лікування.
• Сильний, неконтрольований біль: Пацієнта турбує виражений біль, який не вдається зняти за допомогою медикаментів або блокад, що суттєво обмежує щоденну активність (зокрема ходьбу та тривале стояння).
• Наростання неврологічних порушень: Прогресують (погіршуються) неврологічні симптоми (збільшується слабкість та/або оніміння в нозі).
• Порушення функції тазових органів: З’являються розлади сечовипускання, дефекації або сексуальна дисфункція.

Яку операцію виконують при цьому захворюванні?

Основним та найчастішим методом хірургічного лікування грижі (кили) міжхребцевого диска в поперековому відділі є мікродискектомія.

Особливості та перебіг операції:

• Малоінвазивність: Втручання виконується через невеликий розріз шкіри завдовжки лише 2,5–3 см.
• Висока точність: Для забезпечення максимальної точності та безпеки пацієнта як перед операцією, так і безпосередньо під час неї застосовується рентгенівське обладнання.
• Використання мікроскопа: Під контролем операційного мікроскопа хірург видаляє грижу міжхребцевого диска, її вільні фрагменти та звільняє (виконує декомпресію) стиснутий нерв.
• Збереження диска: Міжхребцевий диск є дуже важливою структурою хребта, яку необхідно зберегти, тому під час втручання диск повністю не видаляють.

Реабілітація та відновлення:

• Перебування у стаціонарі: Після операції пацієнт залишається в лікарні лише на одну ніч.
• Рання активізація: На наступний ранок під керівництвом фізіотерапевта (кінезітерапевта) пацієнт встає, починає ходити та виконувати спеціальні вправи, після чого самостійно повертається додому.
• Повернення до праці: Відновлення нормальної повсякденної діяльності та повернення до роботи можливі вже через 3–4 тижні після операції.

Грижа (кила) міжхребцевого диска поперекового відділу. Якого режиму слід дотримуватися після операції?

Оскільки найбільший тиск на диск припадає у положенні сидячи, при нахилах уперед та підйомі важких предметів, для запобігання рецидиву (повторному виникненню) грижі протягом перших 3–4 тижнів після операції необхідно суворо дотримуватися такого режиму:

• Не сидіти: Максимально уникати положення сидячи. Пацієнту дозволяється вільно стояти, ходити та лежати, але не сидіти. Навіть вставати з ліжка слід таким чином, щоб уникнути сідання. Правильно вставати з ліжка, а також виконувати спеціальні фізичні вправи, рекомендовані упісляопераційному періоді, вас навчить фізіотерапевт уже в перший день після операції.
• Не нахилятися вперед: Нахили тулуба вперед значно збільшують тиск на диск і ризик виникнення рецидиву, тому їх слід повністю виключити. Фізіотерапевт навчить вас безпечних методик, як правильно піднімати предмети з підлоги без нахилу тулуба.
• Не піднімати важкі предмети: Підйом важких речей підвищує внутрішньодисковий тиск та збільшує ризик рецидиву грижі, тому цього необхідно уникати.
• Уникати скручувань та обертальних рухів: Обертання (ротація) хребта підвищує ризик повторного виникнення грижі, тому таких рухів слід уникати.
• Носіння поперекового ортеза: Протягом перших 2 місяців після операції під час перебування у вертикальному положенні (зокрема під час навантажень) рекомендовано носити спеціальний поперековий ортез. Він фіксує поперековий відділ, забезпечує додаткову стабільність та відчуття безпеки, а також обмежує небажані рухи хребта, захищаючи його від перевантажень.

Якими є очікувані результати операції при грижі (килі) міжхребцевого диска поперекового відділу?

Ефективність та результати:
Мікродискектомія є високоефективним хірургічним втручанням, яке у 84–90 % випадків забезпечує хороші або відмінні результати. Основним критерієм успішності операції є повне усунення або суттєве зменшення неврологічної симптоматики (болю, оніміння та м'язової слабкості в нозі).

Важливе застереження:
Мікродискектомія не є ефективним методом лікування ізольованого болю в спині. Дана операція не проводиться, якщо біль у попереку є основною скаргою пацієнта.

Ризики та рецидив (повторне виникнення):
Мікродискектомія належить до операцій із низьким рівнем ризику, проте будь-яке хірургічне втручання має свої потенційні ускладнення. Найчастішою проблемою є рецидив (повторне виникнення) грижі диска на тому ж самому рівні. Здебільшого це трапляється протягом перших 3 місяців після операції. Щоб мінімізувати ризик рецидиву, необхідно суворо дотримуватися всіх рекомендацій лікуючого лікаря та фізіотерапевта.